07.04.2014

Геологічна повість про доброту, любов і прощення

 У першу неділю квітня ось уже майже 50 років відзначається свято – День геолога.Традійно до цього свята студенти ГРФ НГУ організували концерт. 

 

 Активісти факультету, на чолі з Марією Гладкою, Ганною Гопак та Анастасією Рюміною підготували дивовижний концерт і змогли занурити нас у «... у світ доблесті, честі, війни та кохання . У королівство її Величності Землі». 

«Земля, Вода, Повітря . Колись давно всі діти Матінки Геї жили у мирі. Але все змінилося , коли між трьома царствами стався розбрат. Імперія ослабла від міжусобиць. І тоді ... стародавня магма зважилася пробудитися від сну і поглинути все живе ».

За давнім пророцтвом , яке принесли Великій Прародительці ( Анастасії Рюміна ) Три Зберігача Спокою Царств, був обраний Аватар (Кирило Сорокін ), який мав особливу мітку на лобі « символ розривного порушення » і якому судилося врятувати Три Царства Земних - Царство Тверді Земної , Царство Гідроатлантики і Царство Повітряної Маси. Герою належало подолати багато труднощів. У кожному Царстві йому належало довести жителям свою мудрість, чесність і благородство. 

 Жителі царства Землі тільки після трьох геологічних загадок дозволили піднести сувій своєму Правителю, якого грав викладач Дмитро Васильович Приходченко. Царство Гідроатлантики здивувало живою ілюзією дощу і вдалою візуалізацією гідрогеологічних термінів.

У Царстві Повітряної маси нашого героя чекала зрада Зберігача та доброта прекрасної Царівни ( Анастасія Воробйова), яка після того, як отримала відповідь на своє головне геофізичне питання, погодилася прийти на Святі Збори, які мали об'єднати всі Царства в боротьбі проти Царства Вогню.«Але на цьому нещастя Матінки Геї не закінчилися. Як тільки діти її переступили поріг палацу, як знову ожили в їхніх серцях стародавні образи! .. ».

Кульмінацією вистави стала сцена війни, зображена у світловому шоу , і примирення нерозумних дітей Матінки Землі : «Зрозумійте, що не буває миру без любові. Не буває щастя Матері без щастя її дітей. І зрозумійте ,що той вогонь , який загрожує знищити все живе, - це Ваш власний гнів, гнів братовбивць, не здатних зрозуміти справжні цінності . А тому впустіть у свої серця прощення , как прощає вам Ваша Матінка всі свої сльози ».

Фінальна пісня у виконанні Аліни Дикої стала красивим і зворушливим завершенням героїчної повісті про доброту, любов і прощення .

Фото відеостудії "Юність" НГУ