Ми пам'ятаємо імена тих, на чиїх плечах стоїмо

Людина, яка охопила неохопне

Є вчені, без яких університет був би просто будівлею. Олександр Динник – один із них. Народився 31 січня 1876 року в Ставрополі, навчався в Київському університеті, стажувався в Німеччині – і зрештою у 1913 році приїхав до Катеринослава, щоб очолити новостворену кафедру теоретичної механіки в Гірничому інституті. Залишився тут на понад чверть століття.

Він захистив три докторські дисертації – випадок унікальний навіть в історії світової науки. Теорія пружності, опір матеріалів, гірничий тиск, шахтні підйомні канати, теорія коливань, пружність анізотропних середовищ – важко повірити, що все це охопив один розум. Але факти підтверджують: Динник не просто вивчав ці галузі, він розробив нові методи розв'язання задач, які досі залишаються актуальними.

Колеги згадували його худорляву спортивну постать у брезентовому плащі – завжди без шапки, завжди неквапливий, завжди точний. Читав лекції і сам вів семінари, щоб бачити: як студент засвоїв матеріал. «Вважаю ідеальним, коли професор здатний у своїх руках забезпечити і лекції, і семінарські заняття», – казав він.

Наукова школа, яка живе досі

Динник керував науковою школою теорії пружності 25 років. За цей час під його керівництвом захищено 7 докторських і 25 кандидатських дисертацій. Серед його вихованців – академік Василь Лазарян, Григорій Савін та інші вчені, які самі стали фундаторами наукових напрямів. Він заснував експериментальні бази та наукові лабораторії, без яких прикладна механіка в місті просто не існувала б.

У 1929 році його обрали дійсним членом АН УРСР, у 1944-му присвоїли звання заслуженого діяча науки і техніки України, у 1946-му – обрали дійсним членом АН СРСР. Пізніше президія НАН України заснувала премію імені О.М. Динника – нею нагороджують учених за видатні наукові досягнення в галузі механіки.

Семінар пам'яті: жива наука як найкраще вшанування

Сьогодні, в день 150-річчя академіка, в Дніпровській політехніці відбувся науковий семінар його пам'яті. Спікери говорили про життя і діяльність Динника, про наукове сьогодення університету, про те, ким він був як учений-механік і педагог. Завідувач кафедри механічної та біомедичної інженерії Дмитро Колосов представив доповідь про Динника як українського вченого-механіка, а директор музею Сергій Козачок розповів про маловідомі сторінки його біографії.

Найважливішим моментом семінару стали доповіді молодих дослідників наукової школи Динника. Аспіранти Дмитро Гаркавенко та Владислав Вішневецький представили власні наукові роботи – продовження тих напрямів, які закладав академік ще у цих самих аудиторіях понад сто років тому.

Ті знання, які Динник закладав тут десятиліттями, стали фундаментом, на якому виросли цілі покоління інженерів і дослідників. Дніпровська політехніка пам'ятає імена тих, на чиїх плечах стоїть. Ми продовжуємо його справу – і це буквальна правда.